Жаботинський Леонід Іванович народився 28 січня 1938 року в селі Успенка, Краснопільського району Сумської області Української РСР.

Дворазовий олімпійський чемпіон (1964, 1968) з важкої атлетики, чемпіон світу (1964 – 1 966, 1968), чемпіон Європи (1966, 1968), п’ятиразовий чемпіон СРСР (у 1964 – 1969). Заслужений майстер спорту СРСР (1964). Встановив 19 світових рекордів, у тому числі два у триборстві – 560 кг (1964) і 590 кг (1967); 20 рекордів СРСР, 58 рекордів УРСР.

У 1941 році родина Жаботинського переїхала до Харкова, де пережила німецьку окупацію.Олимпийский чемпион по тяжелой атлетике Леонид Жаботинский

З дитинства Леонід захоплювався спортом, займався боксом, боротьбою, легкою атлетикою. Любов до спорту Жаботинському прищепив батько, Іван Пилипович, який був спортсменом-аматором.

Закінчивши 7 класів, Жаботинський пішов працювати на Харківський тракторний завод, а також почав займатися ще в однієї спортивної секції – важкої атлетики.

У 1954 році Леонід Жаботинський став майстром спорту зі штовхання ядра та бронзовим призером чемпіонату України, проте незабаром спортсмен вирішив залишити легку атлетику, щоб впритул займатися важкою атлетикою. У цьому виді спорту він уперше виступив на чемпіонаті України в 1957 році, де посів третє місце (415 кг за сумою триборства). У 1961 році на першості СРСР в Дніпропетровську за сумою триборства набрав 500 кг і посів друге місце у важкій вазі.

Незабаром Жаботинський став основним конкурентом олімпійського чемпіона та світового рекордсмена Юрія Власова.

У 1963 році Леонід Жаботинський встановив свій перший світовий рекорд (у ривку 165 кг), увійшов до складу збірної СРСР і став третім призером чемпіонату світу в Стокгольмі. На Олімпійських іграх в Токіо в 1964 році, в надмірному суперництві з Власовим, Жаботинський встановив олімпійські рекорди в сумі триборства (517,5 кг) та ривку (167,5 кг), світовий рекорд у поштовху (217,5 кг) і, випередивши конкурента на 2,5 кг, став володарем золотої медалі. У 1968 році на Олімпіаді в Мехіко Жаботинський знову залишив позаду всіх своїх суперників, випередивши срібного призера у сумі триборства на 17,5 кг і ставши чемпіоном змагань.

 

На чемпіонаті світу у Варшаві в 1969 році під час ривка Леонід Жаботинський відчув сильний біль в спині і змушений був відмовитися від подальшої боротьби. Лікарі виявили, що в районі поперекового відділу у Жаботинського утворився камінь. Потрібна була термінова операція, під час якої медикам довелося робити надріз довжиною 34 сантиметри і ламати ребра. Період відновлення зайняв чотири роки, під час яких Жаботинському довелося наполегливо працювати, щоб знайти колишню форму. У 1973 році він повернувся в спорт, виграв Кубок СРСР і встановив світовий рекорд – 183,5 кг у ривку. Останній свій світовий рекорд він встановив в 1974 році на чемпіонаті Збройних сил – 185,5 кг у ривку. На наступних зборах Жаботинський пошкодив коліно, послідувала операція з видалення меніска, через що важкоатлету довелося завершити спортивну кар’єру. До того часу Леонід Жаботинський отримав міжнародну категорію по суддівству і став тренером збірної Збройних Сил СРСР з важкої атлетики.

З 1987 по 1991 він працював військовим радником на Мадагаскарі. У 1991 році звільнився в запас у чині полковника.

Відомий американський актор, культурист і політик Арнольд Шварцнеггер зізнався в тому, що з дитинства був шанувальником радянських важкоатлетів і, зокрема, Леоніда Жаботинського. У 2004 році Шварценеггер запрошував свого кумира в гості в США і розповів йому, що під час Олімпіади в Токіо хворів саме за нього.

Кандидат педагогічних наук, професор. В даний час знаходиться на пенсії.

Почесний громадянин Запоріжжя, Запорізької області та м Суец (Єгипет).

У Запоріжжі за підтримки місцевої влади Жаботинський заснував клуб важкої атлетики, який успішно працює і в якому Леонід Іванович займається підтримкою молодих талановитих атлетів. У місті створена і працює спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з важкої атлетики імені дворазового олімпійського чемпіона Л.І. Жаботинського, в якій діти можуть одночасно займатися на 10-ти помостах.

Автор книг «Сталь і серце», «На вершині Олімпу», методичного посібника «Ще раз про силу» і численних публікацій.

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня, орденами України «За заслуги» II і III ступеня, орденами і медалями зарубіжних країн. Як говорить сам Леонід Іванович: «Всі мої нагороди перерахувати складно, але загальна вага тільки золотих нагород становить 25 кг ….»

Леонід Жаботинський одружений, у нього два сини – Руслан і Вілен. Обидва сини – майстри спорту з важкої атлетики. Старший син Руслан віце-президент федерації важкої атлетики Запорізької області, автор книги: «Мій батько-Леонід Жаботинський» (2014)